БОЇ ЗА МАКІВКУ

 

БОЇ ЗА МАКІВКУ

передруківка з інету



БОЇ ЗА МАКІВКУ

(передруковано з http://members.fortunecity.com/ihstj/travels/makivka_ist_dov.html)


Бої за Маківку почалися зараз після приходу І. куреня до Головецька. В часі між 23. березня й 4. квітня москалі двічі пробували проломити на становищах У.С.С. ліве крило маківської залоги, й безугавно непокоїли стрілецькі застави нічними виправами. Але чуйність стрілецьких сотень та їх цільний вогонь раз-у-раз нівечили задуми москалів.
Після кількох невдалих спроб проломитися на становищах У.С.С., москалі після Великодня спробували щастя на правому крилі маківського фронту. Але рішучий протиудар двох стрілецьких сотень (Дудинського та Носковського), що прийшли вчас на поміч, зліквідував і цю виправу москалів. Коли нарешті їм відпала охота добувати Маківку й на фронті стало спокійніше, ввесь курінь стягнули 17. квітня до Головецька і одна третя куреня виїхала на відпочинок до Коша, що стояв тоді у Замковій Паланці, коло Мукачева. Зате незабаром із Коша прийшло на доповнення 400 новобранців.

Тимчасом пруській дивізії, що стояла ліворуч 130. бригади, вдалося дня 24. квітня добути довго й завзято оспорюваний верх Острий і таким чином опанувати долину Орави, що промощує шлях на Сколє. Тоді й на заході австро-німецької армії готовились до рішучої офензиви. Московське командування, що видко вчас дізналося про наміри противника, зібралося випередити його в иншому місці, в районі Південної Армії. Воно кинуло сюди масу нових полків і 28. квітня почало свою офензиву боєм на Маківці.
Маківку боронили австро-угорські частини, зложені з кількох сотень 35 п. кр. оборони й мадярських та галицьких ополченців. У.С.С. стояли тоді в запасі бригади у Грабівці та Головецьку.

Слаба й різномаста залога Маківки не видержала сильного удару москалів, що спершу ввечір задемонстрували від сходу, на правому крилі, а потім, уночі, вдарили на ліве крило й розбили його.

Курені У.С.С. стривожили вночі. До протинаступу вислали на Маківку 3 сотні І. і 2 сотні ІІ-ого куреня (сотні Будзиновського, Мельника та 1 чету сотні д-ра Левицького). Лише сотню Вітовського, сотню Носковського й решту сотні д-ра Левицького залишили в запасі. І. курінь спрямували на ліве крило Маківки, а II. півкурінь пішов у напрямі півн.-західнього верху (на мапці 3. верх). Вже коло 5. год. ранку У. С. С. почали протинаступ. Москалі, що серед ночі не встигли розглянутися в околиці й, заскочені несподіваною появою Стрілецтва, захитались.

Після одногодинного кривавого бою сотні Будзиновського й Мельника відібрали утрачений верх, і І. курінь зігнав москалів аж до розлитої весняними розтопами Головчанки, де чимало ворогів підчас безголової втечі потонуло. На місці бою ворог залишив багато вбитих та у стрілецькі руки попало кілька скорострілів і кількасот полонених. Около 10. години перед полуднем частина У.С.С. (І. курінь) зійшла до села, знову обидві сотні ІІ-ого куреня перейшли на верх 952 (на мапці 2. верх) і скріпили обсаду становищ, що їх займали галицькі ополченці.
Після невдачі на лівому крилі, москалі націлилися знову на праве крило, на сам верх та на південне узбіччя гори. Добути гору з цього боку було куди трудніше, а проте вони сподівалися тут більше успіхів. Мабуть, числили на слабкий опір противника. Тим-часом себе обдурили. Бо й тут наскочили на стрілецькі сотні.
Приготову до наступу почали вони вже 29. квітня. Два дні і дві ночі добиралися вони стрімким узбіччям до стрілецьких становищ. Але раз-у-раз соромно мусіли завертатись у долину. За ці дні багато лягло їх від цільного вогню стрілецьких крісів і 2 скорострілів, що пильнували самого верху.
Щойно досвіта 1. травня великою перевагою їм удалося загнути крайнє праве крило на узбічі Маківки й захопити верх тоді, коли обидвом скорострілам довелось зійти в допомогу на долину. Проти такої сили москалів, що йшли тоді добувати верху, сам вогонь стрілецьких крісів був заслабий. Вдодатку москалі позакидали стрілецькі становища ручними бомбами, новою зброєю, проти якої стрільці не мали чим боронитись. З могутньою силою вдарила й ворожа артилерія з верхів Кливи, Погару та з Тухлі. Москалі зайняли верх гори і частину хребта. В московський полон попало кілька австрійських сотень і частина сотень Мельника й Будзиновського. Чимало стрільців згинуло і чимало їх поранили бомби.
На підмогу стрільцям підійшли 3 сотні І. куреня і в 2 сотні мадярських новобранців. Мадярські сотні й недобитки обох стрілецьких сотень рушили в напрямі верху та сотні І. куреня ліворуч. Почався гарячий, нерівний бій. Москалі боронили на горі завзято добуті становища цілі дві годині. Мадярські сотні, здесятковані, вийшли скоро з бою, їх недобитки порозгублювалися в густому борі. Ввесь тягар тої нерівної боротьби ляг на Стрілецтво. І воно вийшло знову переможцем над московською силою. Двічі рушала стрілецька лава догори, двічі відскакувала вдолину.

Коли нарешті на допомогу вдарила австрійська гармата й загородила москалям дорогу назад і, коли вогонь прорідив трохи московські лави, вони захиталися. За третім ударом стрільці з радісним окли-ком переможця багнетами промостили собі дорогу на верх. Московська маса розскочилась від удару на всі боки і в паніці злетіла вдолину. Нагорі залишилася сила-силенна тих, що згинули за «царя і отєчество» і сірою плахтою вкрили ціле побоєвище. Чимало ворога попало і в полон.

Цею новою, славною перемогою українського Стрілецтва закінчилася передостання дія змагань за Маківку. Перемога на Маківці є не лише світлим чином стрілецької зброї. В бою за цю гору, що її не могли вдержати инші частини австрійської армії, виявилась головно сила стрілецького духа й волі.
Але перемога коштувала Стрілецтву великих кривавих жертв:
47 товаришів зброї заплатило за неї своїм молодим життям, 76 - ранами; кількадесять стрільців утратило волю.
Перед цим збірним геройством Стрілецтва схилили голови навіть ті, що досі не признавали йому ціни.
«Українці! З великою гордістю можете дивитися на Ваші геройські вчинки. Кожний мусить бути гордий на приналежність до Вашого корпусу, який має право назвати себе вибраною частиною. Я певен, що в кожній небезпеці можна на Вас числити. Щоб ці бажання сповнились - тричі слава!»
Так дякував Стрілецтву, в денному наказі, командант 55. дивізії ґен. Фляйшман.
Ясна річ, що найбільше захоплення викликала перемога Стрілецтва серед власного громадянства. Воно ж вислало в ряди У.С.С. своїх синів. Воно жило тим самим бажанням, кріпилось тими самими сподіваннями, що й сини на полі бою. Перемога на Маківці була також їх перемогою!


Создан 13 сен 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником